Порядок прийняття конституції залежить від того, хто здійснює установчу владу. Після прийняття конституція легалізується, тобто стає законним документом, який має найвищу юридичну силу.
У літературі виділяють три основні способи прийняття конституції: избирателями путем референдума, представительным органом и главой государства или главой исполнительной власти.
Референдум обеспечивает высшую степень легитимности конституции и может применяться как завершающая стадия конституционного процесса, когда на всенародное утверждение выносится конституция, предварительно одобренная представительным органом (конституции многих штатов США, Бенин, Конго, Испания, Румыния, Польша и др.). У деяких країнах конституції приймалися шляхом референдуму та без участі в її розробленні будь-якого представницького органу (конституції Франції, 1958 р.; Казахстану, 1995 p.; До
представницьких органів, які можуть наділятися установчою владою (за дорученням народу), належать установчі збори (конституційні асамблеї, конституційні конвенти тощо), парламент, надпарламентські установи
.1. Установчі збори - це представницький орган, що обирається спеціально з метою розробки і прийняття конституції. Вперше установчі збори (Філадельфійський конвент) було скликано у США 1787 р.; они состояли из 74 делегатов и работали четыре месяца. Учредительным собранием принимались, например, конституции Туниса (1956 г.), Намибии (1990 г.), Болгарии (1991 г.). Установчі збори в різних країнах мали різний спосіб формування та наділялися різним об'ємом компетенції. Так, за способом формування виділяють дві групи установчих зборі
в:а) сформовані шляхом загальних і прямих виборі
в; б) збори, частина делегатів яких обирається шляхом прямих або непрямих виборів, а інша частина призначаєть
ся. За обсягом компетенції установчі збори поділяються
на:а) суверенні, які наділяються правом розробляти і приймати конституцію (США, 1787 р.; Індія ", 1950 p.; Італія, 1947 p.; б)
несуверенні, які розробляють і приймають проект конституції, а для затвердження вона виноситься на референдум або передається іншому органові (наприклад, конституції Кувейту, 1962 p.; Гані, 1979 р.; Туреччини, 1982 p.). Власне, такі органи виконують роль консультативних установчих зб
орів; Залежно від призначення установчі збори поділяються на: а) установчі збори з обмеженими повноваженнями - представницькі органи, для яких розроблення (розроблення і прийняття) конституції є єдиною функцією, після здійснення якої вони розпускаються (наприклад, США, 1787
p.); б) установчі збори з необмеженою компетенцією - представницькі органи, які одночасно з установчою владою здійснюють повноваження парламенту (Франція, 1946 р.; Італія, 1947 p.; Бразилія, 1988 р.).
2. У багатьох країнах світу, зокрема і в Україні, конституції приймалися парламентами. При этом применяются два способа:
а) реорганізація парламенту в установчі збори, що передбачає спеціальну процедуру отримання парламентом мандата виборців на те, щоб діяти як установчі збори (Шрі-Ланка, 1972 p.; Танзанія, 1977 p.;
б) без формальної реорганізації в установчі збори, коли конституція приймається із застосуванням звичайної парламентської процедури, передбаченої конституцією, що скасовується (наприклад, конституції Мозамбіку, 1990 р.; Грузії, 1995 р.;
Парламентський спосіб прийняття конституції застосовується також і як попереднє прийняття конституції перед тим, як вона виноситься на референдум (наприклад, в Іспанії 1978 p.; Польщі 1997 p.). Такий спосіб прийняття конституції дозволяє поєднати кваліфіковане обговорення проекту в парламенті з реалізацією права народу висловити свою волю щодо тексту конституці
ї.3. Надпарламентські установи - це діючі спорадично виборні органи, які формують постійно діючий парламент (приміром, Всекитайські збори народних представників - КНР, З'їзд народних депутатів - Росія, за Конституцією СР 1978 p., Великий народний хурал - Монголі
я) .4. Глава государства является субъектом права принятия конституции в некоторых монархических государствах. Прийнятими монархом (дарованими владою монарха), тобто октройованими, є, наприклад, конституції Кувейту, Бахрейну, Катару, Оману, Саудівської Аравії, Об'єднаних Арабських Емі
ратів.В історії конституційного розвитку відомі і деякі специфічні способи прийняття конституції, що їх, проте, не можна віднести до легітимних, приміром - прийняття конституції вищим керівним органом анчої; Мозамбіку, 1975 р.; Конго, 1969 p.; Іраку, 1
970 рік. Розробка і прийняття деяких конституцій пов'язується з окремими видатними політичними діячами, і вони називаються «харизматичними». Такими, например, можно считать сталинскую Конституцию СССР (1936 p.), деголловскую Конституцию Франции (1958 г.).