Детальна інформація про пам'ятки. Опис, фотографії та карта з вказівкою найближчих значущих об'єктів.
Центрально-Лісовий заповідник розташований у верхів'ях Межі, що в Тверській області, на північ від Нелідового. Він був створений в 1930 році. У 1986 році він отримав статус біосферного заповідника. Загальна площа природного заповідника становить 24, 447 тисяч га плюс 46, 061 тисяч га охоронної зони.
Заповідник розташовується на території Андреапольського, Нелідівського та Селіжарівського районів. Найбільш великими річками заповідника є: Тюдьма, Жукопа, Тудівка, які впадають у Волгу. Межа входить в басейн Західної Двіни. На гідрологічний режим природного заповідника впливають верхові болота, більшою мірою, Старосільський мох і Катін мох.
Природний комплекс території заповідника звичайний для південно-таїжної підзони. Тут зберігається комплекс південнотазяних єльників, єдиний в Європі, який не торкнуться рубками. Він займає провідне положення в загальному обсязі рослинності заповідника (47% площі). 40% лісового масиву - це осинники і березняки, які виникли в результаті пожеж і вивалів. На 10% площі ростуть сосняки, які представлені заболоченими спільнотами, що мають низькопродуктивні деревостої. У долинах струмків і річок розташовані Чорноольхові ліси. 6% площі займають сфагнові верхові болота. Для лісового масиву характерні величезні території вітрувальних ділянок, обумовлених ураганами. Найбільші вивали сталися під час урагану 1987 року.
Територія заповідника належить до хвойно-широколічних лісів. Але рельєф і слабка водопроникність ґрунтів при часами надмірному зволоженні атмосферними опадами сприяють тому, що тут панують не хвойно-широколічні ліси, а південно-таємничого типу ялинові ліси, що поєднуються з хвойно-широколичними, а також широколічними лісами. У верхових болотах ростуть чагарничкові (голубичні, брусничні, голубичні) і сфагнові сосняки. Долини струмків і річок, ложбини тимчасових водотоків займають ліси трав'яно-болотяної групи (єльники, папоротиково-таволгові, страусникові, хвощево-папоротникові.
На території природного заповідника зустрічається 546 видів вищих рослин, 240 видів птахів, 6 видів земноводних, 5 видів рептилій, 55 видів ссавців.
Структура ґрунтів характеризується різними ґрунтовними комбінаціями, що відрізняються за складом компонентів. Ґрунти на території заповідника належать до шести ґрунтовних типів: підзолисті, болотно-підзолисті, дерново-глієві, буроземи, болотні та алювіальні. У західній частині заповідника переважають торф'яні та болотяні ґрунти різної потужності, грунтово-глієваті, торф'яно-серослабоподзолисті та середньодзолисті, перегнойно- і торф'яно-грунтово-глієві та інші. Підзолисті та болотно-підзолисті ґрунти на території Центрально-Лісового заповідника займають відповідно 28,5 та 22,2%, дерново-підзолисті - 32,1%, болотні ґрунти - 13,1%, 3,2% припадає на буроземи, дерново-глієві та алювіальні ґрунти. Алювіальні та дерново-глієві ґрунти приурочені до гідрографічної мережі і в цілому займають невелику площу.
Рельєф на території заповідника є основним чинником диференціації ґрунтів. На водороздільних плоских поверхнях при утрудненому дренажі під сфагново-чорничними, сфагновими і чорнично-сфагновими єльниками формуються біло-підзолисті ґрунти, які періодично відчувають перезволоження, що веде до розвитку відновлювальних процесів і формування відорфованої підстилки. В умовах сильного зволоження та заболочення під сфагновими, хвощево-сфагновими та чорнично-сфагновими єльниками формуються болотно-підзолисті ґрунти.