Структура парламенту і його палат
Існують два різновиди парламентів: двопалатні та однопалатні.
Історично двопалатна система побудови парламентів (бікамералізм) існувала для того, щоб забезпечити представництво різних верств суспільства. Верхня палата була введена для представництва аристократії, нижня - для представництва широких верств населення.
У сучасних умовах двопалатна система має місце зазвичай у федеративних державах, де верхня палата представляє суб'єктів федерації. (США, Німеччина, Бразилія, Мексика, Австралія та ін.). В унітарних державах з двопалатним парламентом його верхня палата також зазвичай формується по політико-адміністративним територіальним одиницям (Італія, Іспанія, Франція, Польща, Японія та ін.)
.Примірно в половині держав Європи існують однопалатні парламенти (Фінляндія, Угорщина, Болгарія, Швеція, Данія та ін
.). Це в основному допоміжні структури, які складаються з парламентаріїв і сприяють парламенту (палатам) у здійсненні повноважень. Комітети (комісії) підрозділюються н
а:· постійні (створюються за відповідними напрямами законодавчої діяльності
),· тимчасові (для розслідування або вивчення будь-якого питання, переважно практики застосування законодавства, соціальних пробле
м) До постійних комітетів (комісій) можна віднести
:
·
з
асигнувань
;· з оборони та безпеки
;· з питань цивільної служби
;· у справах місцевого самоврядування
;· з торгівлі та промисловості
;· з питань освіти та праці
;· з аграрних питань тощо. До
тимчасових комітетів (комісій) можна віднести
:·
спеціальні (створювані для вивчення будь-якого питання
),· комітети всієї палати
;· погоджувальні
. Парламент (палати) - занадто громіздкий апарат для ефективного обговорення складних проблем, де вони не були попередньо підготовлені і розглянуті більш вузьким складом депутатів, професійно знайомих з певною сферою державної діяльності. Сьогодні практично жоден законопроект не приймається, якщо він не пройшов стадію опрацювання в одному з комітетів, який і виносить його на рішення палати. Сукупність повноважень і функцій парламенту утворює його компетенцію. За обсягом компетенції парламенти підрозділюються на три групи
:1. Парламенти з абсолютно визначеною компетенцією - характерні для федеративних і децентралізованих унітарних держав (США, Франція, Іспанія). У таких державах центральна влада обмежена правами суб'єктів федерації або інших територіальних утворень (предмети ведення).
2. Парламенти з абсолютно невизначеною компетенцією - тобто парламенти, які мають право видавати закони з будь-якого питання і юридично володіють необмеженими повноваженнями (Великобританія, Нова Зеландія, Японія, Італія та Ірландія)
.3. Парламенти з щодо визначеної компетенції - тобто межі компетенції є відносно рухомими, немає чіткого критерію розмежування повноважень парламенту та уряду (Швейцарія).
Основні повноваження парламентів
. Законодавчі повноваження (головна частина компетенції
):·
прийняття законів (або відразу за проектом в цілому, або спочатку за статтями і головами, а потім за проектом в цілому
),· прийняття бюджету та інші фінансові повноваження (податкові повноваження, прийняття рішення про внутрішні і зовнішні позики, створення різних позабюджетних фондів тощо)
.2. Контроль над діяльністю уряду (об'єкт - зазвичай виконавча влада, проте контроль може поширюватися і на главу держави, на судову владу, на збройні сили і т. д.). Основні методи
:· постановка питання про довіру (у країнах, де уряд відповідальний перед парламентом - застосовується рідко
),· інтерпеляція (звернення до уряду щодо мотивів його діяльності, його подальших дій з питань, що належать до певних аспектів урядової політики. Уряд може відмовитися відповідати на питання, але з обов'язковим мотивуванням відмови - застосовується широко в Італії, Фінляндії, Японії, Бельгії);
- запитання усні та письмові (найбільш часто практикується у Великобританії - відповіді міністрів на усні запитання депутатів заслуховуються щодня, крім п'ятниці. Відповіді на письмові запитання публікуються в офіційних звітах про парламентські дебати),
· резолюція осуду (відрізняється від вотуму недовіри тим, що вноситься за пропозицією палати - Франція),
· діяльність розслідувальних комітетів і комісій (проводиться у випадках, що становлять особливий суспільний інтерес)
.3. Повноваження з ратифікації та денонсації міжнародних договорів (Ратифікація - затвердження вищим органом держави міжнародного договору, після чого цей договір набуває юридичної сили, денонсація - волевиявлення держави на розірвання договору)
.4. Призначення референдумів (це повноваження носить або винятковий, або альтернативний характер
) .5. Формування державних органів та установ, призначення або обрання посадових осіб або участь у цих процедур
ах. До форм і способів цієї участі відносять
:· обрання або призначення на власний розсуд (чеський Парламент обирає Президента Республіки на спільному засіданні обох пала
т)· обрання або призначення за поданням інших органів або посадових осіб (словацька Національна рада обирає суддів за пропозицією Уряду
),· формування органу цілком без визначення його керівників (австрійська Національна рада обирає Колегію народного правозахисту
),· формування органу з обранням або призначенням його керівників (сербська Народна скупщина обирає і зміщує Голову, заступників Голови та міністрів Уряду
)· обрання або призначення тільки керівника або також його заступників (північнокорейські Верховні народні збори обирають і відкликають голову Центрального суду, а решту його складу обирають і відкликають Постійною радою ВНЗ
)· формування частини органу (в Румунії з 9 суддів Конституційного суду - троє призначаються Палатою депутатів і троє - Сенатом
);· участь парламенту або палати у складі ширших колегій, що формують орган (німецький Бундестаг входить до складу Федеральних зборів, які обирає Федерального президента
)· дача парламентом або палатою попередньої або подальшої згоди на формування органу або призначення посадових осіб (Голова іспанського Уряду призначається Королем, тільки якщо отримає довіру абсолютної більшості членів Конгресу депутатів
) .6. Повноваження в галузі оборони і безпеки (право оголошувати війну і укладати мир (стан війни, стан оборони) - США, Франція, Куба, Італія, Угорщина, КН
Р) .7. Квазісудові повноваження
:· імпічмент (мета - відсторонення від посади винних у скоєнні злочину глави держави, посадових осіб виконавчої влади, судді
),· право порушення перед судовими органами обвинувачення проти вищих посадових
осіб,· оголошення амністії.