Крім повільно, але невтомно і абсолютно героїчно рухаються по поверхні планети роботів, на Марсі майже нічого не відбувається. Вчені вважають, що він практично мертвий вже близько 3,5 млрд років. Втім, свіжі дослідження дозволяють вважати, що річки тут існували набагато довше - принаймні, в одному регіоні планети вони текли ще мільярд років тому. А значить, і шанси знайти примітивне життя на Марсі зростають.
У 2004 р. пара марсоходів-близнюків Spirit і Opportunity підтвердили підозри про те, що колись (в період від 4,5 до 3,75 млрд років тому) вода покривала значну частину марсіанської поверхні, і сама планета була набагато теплішою і сприятливішою, ніж сьогодні.
Пізніше були виявлені й інші докази - такі, як мінерали, які можуть утворитися тільки в присутності води, русла колись повноводних річок і навіть лінії великих океанів. Про це ми розповідали в замітці «Вологий Марс».
Однак з плином часу в силу цілого ряду причин Марс остигав і висихав. Невеликі її розміри зумовили слабке гравітаційне поле, нездатне утримати велику кількість легенів і рухомих молекул вологої атмосфери, а коливання осі планети викликали різкі зміни клімату (читайте: «Марс розгойдався»).
Знайшлися і більш «сучасні» сліди водних потоків, але всі вони виключно слабкі, показуючи, що згодом рідкої води тут було вкрай мало. Однак тепер виявилися свідчення того, що цілком звичайні річки в десятки кілометрів завдовжки і до 250 м в ширину зуміли залишити в ландшафті Марса русла глибиною до 20 м. Причому, не так давно - за геологічними мірками, звичайно.
Планетолог Джей Діксон (Jay Dickson) і його колеги досліджували кратер Lyot, що має глибину до 7 км (нагадаємо, що висоти гір і ущелин на Марсі набагато перевищують наш майже рівний ландшафт) і розташований на високих північних широтах. На дні його скупчилися досить значні кількості покритих пилом льодовиків, що зберігаються при середньорічній температурі близько -16 ° C. Однак у ті часи, коли вісь обертання планети розташовувалася інакше, ніж сьогодні, повітря тут могло прогріватися, за розрахунками Діксона, до 15 ° C. Разом з глибиною кратера, яка забезпечує на його дні додатковий атмосферний тиск, цього цілком достатньо, щоб лід розтанув, а не перетворився відразу на пар, як це відбувалося на більшій частині поверхні планети.
Щоб підтвердити свої здогадки, вчені використовували зонд Mars Reconnaissance Orbiter, що працює на навколомарсіанській орбіті. Розглянувши уважно східну частину кратера, вони виявили близько 20-ти плавних долин і великі кількості відкладень, вельми характерних для річкових устій. Залишалося питання датування.
Для цього вчені підрахували кількість ударних кратерів, які покрили цю місцевість відтоді. За відсутності атмосфери і значущої кліматичної та геологічної активності ці сліди можуть служити прекрасним індикатором геологічного часу, зберігаючись недоторканими дуже і дуже довго. Розрахунок показав, що долини і відкладення ніяк не старше 1 млрд років, а значить, річки текли тут не так і давно: у всякому разі, на Землі вже давно настала ера життя і зовсім трохи залишалося до появи перших багатоклітинних організмів. Крім того, це означає, що саме тут найбільш високі шанси майбутніх експедицій знайти марсіанське життя - або хоча б сліди його існування.
Публікація ScienceNOW