ФРН стала членом Європейського валютного союзу, коли він почав свою діяльність 1 січня 1999. У
2000 розгорнулася боротьба з приводу нового закону про громадянство, який полегшував набуття громадянства країни людьми негерманських національностей. Праві сили виступали категорично проти «розмивання» німців турками, арабами та іншими переселенцями з Третього світу. У 2001 закон набув чинності.
У січні 2002 ФРН, як і ряд інших країн Євросоюзу, розпрощалася зі своєю національною валютою маркою, в обіг був введений євро.
Парламент Федеративної Республіки Німеччина фактично складається з двох палат: нижній - Бундестаг і верхній - Бундесрат (формально в Німеччині деякими юристами Бундесрат не розглядається як палата Парламенту!!!)
.Бундестаг уособлює весь народ, який проживає на німецькій території, 672 його депутатів обираються всім населенням терміном на 4 роки шляхом загальних, прямих, рівних, вільних виборів при таємному голосуванні. Його депутати мають вільний мандат. У голосуванні беруть участь виборці з 18 років, які проживають у Німеччині від 3 місяців, крім недієздатних за судом. Частина парламентаріїв голосує по одномандатних округах, частина - за партійними списками (виборцю надається сразу2 бюлетені). Індемнітет не поширюється на наклеп, імунітет - на затримання в момент злочину або протягом наступного дн
я. Розпуск Бундестагу - за вибором Президента у разі недовіри Бундестагу по відношенню до Канцлера або невиборів Бундестагом Канцлера протягом 21 дня (це - особливий випадок повноважень Президента за відсутності Канцлера
) .Бундесрат (68 чол.) - це орган представництва суб'єктів Федерації. Він складається з членів урядів федеральних земель. Кожна земля направляє у верхню палату як мінімум трьох членів (представників). Землі з кількістю жителів понад 2 млн мають чотири голоси, понад 6 млн - п'ять голосів, а понад 7 млн - шість. Земельний уряд має право відкликати своїх представників
. До повноважень Бундестагу належать: законотворчість, право на внутрішню організацію та контрольна функція. У галузі законотворчості Бундестаг відіграє основну р
оль. Бундесрат також володіє повноваженнями в законодавчому процесі, проте є закони, які не вимагають схвалення з боку Бундесрату. Верхня палата насамперед розглядає закони, які зачіпають інтереси і потреби земель. Згода Бундесрату на прийняття закону необхідна (з правом вето) тільки для конституційних моментів: для змін меж земель і поділу повноважень ФРН і земель. Для інших - вето долається Бундестагом простою більшістю.
Є право делегувати повноваження Бундестагом будь-якому федеральному виконавчому органу або чиновнику.
Право законодавчої ініціативи має Бундесрат і Федеральний уряд. Члени Бундестагу також мають право внесення законопроекту на обговорення. Кожен закон підлягає розгляду під час процедури трьох читань. Бундесрат може не погодитися із законопроектом, тоді створюється посередницька комісія, після роботи якої проводиться процедура повторного голосування. Остаточні етапи законотворчої діяльності: оформлення, проголошення та набрання чинності закону. Вони пов'язані з повноваженнями Федерального президента.
Бундестаг збирається на пленарні засідання, які, як правило, проводяться відкрито і гласно. У ньому створюються численні комісії, створення трьох з них є обов'язковим: комісії з петицій, у закордонних справах і у справах оборони.
Крім законотворчої функції Бундестаг обирає Федерального канцлера, бере участь у виборах Федерального президента і федеральних суддів, обирає уповноваженого у справах оборони. Сенс контрольної функції нижньої палати німецького Парламенту зводиться до того, що діяльність Федерального уряду залежить від довіри Парламенту. Згідно з Основним законом Федеральний уряд перебуває в політичній залежності від Бундестагу і несе перед ним відповідальність. Це виражається в тому, що відносно Федерального канцлера Бундестагом може бути винесений вотум недовіри. Однак якщо глава Уряду сам поставить питання про довіру перед Бундестагом і не отримає абсолютної більшості голосів, то Федеральний президент може розпустити Бундестаг за його пропозицією. Бундестаг також може бути розпущений, якщо на заключному турі виборів Федерального канцлера він не обирає кандидата хоча б абсолютною більшістю.
Бундесрат не має терміну обрання, його склад частково змінюється, коли в одній (або декількох) з федеральних земель відбувається зміна Уряду. Як орган законодавчої влади Бундесрат може схвалювати або не схвалювати федеральні закони, визначати регламент своєї роботи, формувати власні комісії. Крім того, оголошення стану оборонної війни вимагає обов'язкового схвалення Бундесрату.