Депутати мають ряд спеціальних прав, які дають можливість краще здійснювати свої функції і забезпечують свободу їх діяльності. Так, наприклад, депутати мають право на отримання спеціальної винагороди (платні, заробітної палати). Сума цієї винагороди визначається законами, які приймає парламент. Кожен депутат отримує «добові», йому забезпечується пільговий проїзд на транспорті, особливо зі столиці в свій округ і назад.
Крім платні депутат отримує певні суми на утримання помічників. Величина сум залежить від того, яку вагу має цей депутат всередині палати. Зазвичай депутат отримує суму, достатню для того, щоб оплачувати послуги одного або двох помічників. Якщо ж депутат обіймає посаду голови постійної депутатської комісії, або заступника голови комісії, він отримує грошей більше і може наймати більш значний штат помічників. Так, наприклад, звичайний сенатор США, як правило, може утримувати двох помічників: одного в столиці, другого - у виборчому окрузі. Якщо ж сенатор очолює якийсь важливий комітет, то може мати штат до 18 осіб.
Депутати мають право або безкоштовно посилати поштові відправлення (наприклад, таке право мають депутати Великобританії), або на пільгових умовах оплачувати кореспонденцію і телефонні розмови. У низці країн заробітна плата депутатів звільняється від податків. У деяких країнах депутати звільняються від податків частково, тобто якийсь один із податків залишається, а інші не стягуються.
Крім грошей на утримання помічників депутату в ряді країн (особливо високорозвинених) виділяються гроші на представницькі витрати, на найм офісу і найм квартири для проживання. Службового житлового приміщення депутатам за кордоном не надається. Їм видаються гроші, і вони самі шукають собі житло.
У деяких країнах депутати після того, як вони не менше двох разів обиралися в якості депутатів, після досягнення пенсійного віку, отримують право на підвищену пенсію, рівну пенсії високооплачуваного державного службовця.
Крім спеціальних прав, депутат має певні обов'язки. Їх можна назвати правами-обов'язками. Депутат, перш за все, зобов'язаний і має право брати участь у засіданні парламенту (у своїй палаті або на спільних засіданнях). У ряді країн існує сувора парламентська дисципліна (ФРН), і за неявку депутата на засідання палати до нього вживаються заходи впливу, такі, наприклад, як позбавлення половини заробітної плати, попередження і т. д. У
деяких країнах немає суворої парламентської дисципліни, і там депутати є на засідання тільки для розгляду особливо важливих питань або при голосуваннях. Така велика свобода явки існує в Конгресі США.

Тема 7. Виборче право і виборчі системи в зарубіжних країнах.
Цілі заняття:
-
розширити та поглибити знання про поняття та принципи виборчого права,
- уяснити поняття та особливості виборчих систем;
- поглибити знання про порядок проведення виборів до органів державної влади
; - уяснити поняття референдуму та види референдуму



. 1. Вибори: поняття і види
; 2. поняття і принципи виборчого пра
ва; 3. поняття і види виборчих систем в зарубіжних країнах
; 4. Поняття і стадії виборчого процесу
; 5. Референдум в зарубіжнихкраїнах

. 1. Вибори: поняття
і  Вибори - це процедура формування органу публічної влади або наділення повноваженнями посадової особи, що здійснюється шляхом голосування управомочених осіб за умови, що на кожен заміщуваний мандат претендують кілька кандидатів. Саме альтернативністю вибори відрізняються від інших способів формування персонального складу органів публічної влади. Поряд з ними історії відомі такі способи, як призначення, спадкування, заміщення тих чи інших постів за посадою і за жеребом
. У демократичних державах всі органи публічної влади в кінцевому рахунку - безпосередньо або опосередковано - отримують свої повноваження з волі народу (виняток становлять монархи, які, втім, у парламентарних монархіях, тобто при формі правління, яка найбільш адекватно відповідає демократичному режиму, є далеко не найвпливовішими фігурами в державному механізмі
). Міровій практиці відомо безліч видів виборів. Їх можна класифікувати за низкою підстав
. По території проведення вибори діляться на національні (за допомогою яких обираються вищі органи влади країни), регіональні (наприклад, вибори органів суб'єктів федерації) і місцеві (вибори органів місцевого самоврядування
) .2. За часом проведення вибори бувають черговими (проводяться після закінчення строку повноважень відповідного органу або посадової особи) та позачерговими (проводяться після дострокового припинення їх повноважень
) .3. За кількістю мандатів, що заміщуються у виборчих округах, вибори бувають уніномінальними (від кожного округу обирається одна особа) і поліномінальними (від округу обирається кілька
осіб). Вибори включають три основні елементи: виборче право, виборчу систему тавиборчий

процес.Термін «виборче право» вживається у двох значеннях: об'єктивному та суб'єктивному
. Об'єктивно виборче право - це система правових норм регулюючих, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з виборами органів держави та місцевого самоврядування. Ці норми містяться в конституціях (зазвичай це лише принципи виборчого права), в законах про вибори (іноді ці закони досить розлогі і тому їх називають виборчими кодексами), причому в суб'єктах федерації, в політичній автономії можуть діяти свої закони про вибори органів і посадових осіб цих державних утворень. Такі норми можуть міститися в декретах президента, в постановах уряду, у рішеннях конституційних судів, що стосуються тих чи інших питань виборчого права, в інструкціях центральних виборчих комісій та інших органів, які очолюють проведення виборів (наприклад, в актах верховних виборчих трибуналів у низці країн Латинської Америки).

ФРН стала членом Європейського валютного союзу, коли він почав свою діяльність 1 січня 1999. У
2000 розгорнулася боротьба з приводу нового закону про громадянство, який полегшував набуття громадянства країни людьми негерманських національностей. Праві сили виступали категорично проти «розмивання» німців турками, арабами та іншими переселенцями з Третього світу. У 2001 закон набув чинності.
У січні 2002 ФРН, як і ряд інших країн Євросоюзу, розпрощалася зі своєю національною валютою маркою, в обіг був введений євро.

П'ята поправка до Конституції США.